Ми коханих своїх відносимо
До кумирів найвищого рангу,
І вклоняємось, молимо, просимо,
Та слова, мов політ бумерангу,
По жариниам ногами босими
Задля їх ми танцюємо танго...
Ми коханих своїх підносимо,
Наче ідолів, на п'єдестали,
І вклоняємось, молимо, просимо,
Щоб до нгас вони чуйними стали...
Споживають жертовні відносини
Ці прекрасні та люті Ваали...
Ми коханих своїх привчаємо
Випивати терпіння пол крапельці,
А коли це стає призвичаєним,
В них шукаємо рогои і ратиці...
Але впевнено не помічаємо,
Що на себе нам слід озиратися!
Не суд ть, не судим будете...
© Copyright: Катарина Карабен-Фортун, 2008
Свидетельство о публикации №108032602428
Свидетельство о публикации №108032602428
Рецензии