Пам ятi Георгiя Гонгадзе

Пам'яті Георгія Гонгадзе.

Олесі сльози... На очах печаль,
Хоч Заповіді вчать нас: "Не убий",
Ні втіхи, ні прощення... Біль та жаль,
Там ніч і день гвалтує вітер злий...

Годинник зупинився... Час застиг,
Немов смола в котлі, та потягнувся,
Наче гума. На потяг хтось не встиг,
Проспав... А може просто позабувся?

Про той глухий, занедбаний перон,
Де розчинився чорний слід,
Де кіллер вскочив у вагон,
Та зник, немов від сонця лід...

Каштан, що під вікном з дитинства ріс
Вже не цвіте... З асфальту кров відмили
Наче гроші... Кат тіло переніс
 Без свідків в хащу, нишком до могили...

Не вийде чесний люд завести в блуд,
Над лісом промінь ніжний народився,
Турбує пам'ять.Йде Господній суд,
Мов бумеранг, хоч вирок запізнився...

Зірки блукають весь цей час сумні,
Мов натовп помаранчевий напередодні,
В незвичному гранитному вбранні,
З'явився на Майдан Святий Георгій.


Автор Геннадій Сівак.
15 березня 2005 року.