Замовкли небеса
і віджили цикади.
Не восени - зима -
очікування страти.
Дари на алтарі,
мов пацьорки туземцям.
Сама померла Смерть -
знесла гибій під серцем.
Приспати би дитя:
Люлі, не розвивайся.
Немає в майбуття
з мечем вогненим Спаса.
Не низ-падає Дух -
ні голуб, ані сокіл.
Собі на джерела
Марія сипле попіл.
Замовкли Небеса
й зизять очима нишки.
Здаля на цілий світ
відскрипує колиска.
Мюнхен 92
Заколисування гибiю Припять
© Copyright: Иван Славко, 2008
Свидетельство о публикации №108032200483
Свидетельство о публикации №108032200483
Рецензии
Я не пам"ятаю цього вірша.:о)
Дуже сильний. Лаконічно, стисло, нічого зайвого. Розмір як раз діт стать темі.
Не хочу писати того, що ти написав мені, аби не бути "кукушкой и петухом".:)
p.s. До цього часу не працює в мене сторінка на відповіді:( Вже і не знаю, кому писати: три рази тех.адмінам, два модератору і два чи три головному редактору. Поснули вони там, чи шо?:(
Ирина Гончарова1 22.03.2008 12:36 • Заявить о нарушении
Дуже сильний. Лаконічно, стисло, нічого зайвого. Розмір як раз діт стать темі.
Не хочу писати того, що ти написав мені, аби не бути "кукушкой и петухом".:)
p.s. До цього часу не працює в мене сторінка на відповіді:( Вже і не знаю, кому писати: три рази тех.адмінам, два модератору і два чи три головному редактору. Поснули вони там, чи шо?:(
Ирина Гончарова1 22.03.2008 12:36 • Заявить о нарушении