Розносить всюди...
Легенький подих весняних надій,
Прокинулась земля, теплом зігріта,
Й стріпнула сон із довгих сонних вій.
І потяглась до сонця золотого,
До хмар, до неба, світла і весни,
Немов сама дивуючись із того:
"Чому ж так довго я дивилась сни?"
Повітря набираючи у груди,
Вона свої розправила поля,
І розцвіла, щоб дивувались люди,
Яка пахуча і легка Земля.
1993
Свидетельство о публикации №108032102589
Тайный Альков 30.08.2012 12:02 Заявить о нарушении