...переклад з російської
Миколи Калініна...
Я придбав два квитки на потяг —
Мав надію на диво: раптом
Буде доля вже не самотня,
І поїдемо вдвох ми, разом…
І що ти, як і я зрадієш,
Що кохання одне вдихнули,
Що ти сміхом мене зігрієш,
Щоб лиш пісню сердець ми чули.
І здалося, що це можливо:
Мені стукіт коліс вже чувся —
Серце стишити — неможливо:
Стань лиш поруч — і я озвуся!
Як дитя — мріяв про єдине:
Що моєю колись ти будеш,
Що з тобою ми все ж полинем
До веселки від сірих буднів!
Я купив два квитки на потяг,
Та один… розірвав на шмаття:
Ти — у серці, душа — самотня…
Що ти: горе моє, чи щастя?
12 січня 2006 р.,
м. Київ
Два квитки
© Copyright: Никита Лучкин, 2008
Свидетельство о публикации №108031100290
Свидетельство о публикации №108031100290
Рецензии