ДАР

 Коли мене невпізнана утома
 Настигне, наче в хащах хижий звір,
 І не знайде притулку серце вдома –
 Зблідніють щоки й засумує зір...
       
 І похапцем закриють “друзі” двері,
 Упевнені в інакшості моїй...
 Плекання їх – магічний центр оселі –
 І стеля равлика це сьогодення в нім...
       
 Покличе путь долати вільний вітер,
 Мов травень всміхнений – мій Дух і мій Отець.
 Відлунням зойку знов розсію бісер
 Блукань, затьмарених облудою сердець.
       
 Обізнаність живе на уздоріжжі,
 Бо майбуття стискає звідусіль.
 Безпека не в нудьзі і не в побожжі –
 В ділах щочасних, що влучають в ціль.
       
 Краплинка часу... знов зоря зірветься
 Сльозою з неба кришталевих хмар.
 Жаданням знань струмочок сил проснеться –
 Початку і кінця безцінний дар.


Рецензии
о, как я люблю твой язык! такая мелодия... что и речь понимать уже не обязательно... но все же и слова западают. краплинка, хмара, звир...

Фалалеева Татьяна   12.03.2008 02:54     Заявить о нарушении
Спасибо, Танечка. Давно мы не виделись.
Украинский не мой, просто решила попробовать себя.)))
В нем есть некая патетичность, она для философской поэзии в самый раз.

Татьяна Кулагина Кузнецова   12.03.2008 02:58   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.