Дезертир

Я брал из воды только солод и лед,
я проходил через поля, где растет кукуруза несдавшейся Европы,
там, среди беженцев с пожитками, бродячих дезертиров, циркачей,
дербанивших складЫ бундесвера

я начинал с того, с чего и надо было начать –
еще пара дней и никто уже не в силах будет
повторить эту зелень с темным соком внутри;

сколько раз я прибивался к ним и вместе мы перегоняли стада темноты,
они останавливались в утреннем городе
в форме французских волонтеров,
патрулировавших дороги во время балканской войны.

Двигаясь в их неспешных рядах,
я брал с их ладоней лишь рыбу и листовки,
уже тогда зная –

однажды среди осени,
когда в страну сквозь заводские трубы ворвутся бесы,
течение жизни снесет меня прочь
от заводов и теплых жилищ,

с их дезертирским скарбом, детскими подушками,
игрушечными тележками. И, зная наперед,
чем все кончится, я говорю тебе именно теперь –

что я ни делал, за что ни брался,
я бил в барабаны и выбивал себе мозги из стартовых пистолетов,
чтобы ты услыхала эту стрельбу в ночном воздухе.

Однажды это происходит,
и твои волосы темнеют по осени,
когда солнца становится меньше,
когда раньше темнеет,
и вода у тебя на ладонях – прирученная тобой вода –
прячет в себе голоса кукурузной листвы –

однажды они соберутся вместе и попробуют помочь:

- Все у них только начинается – скажет один.
- Да, - кивнет другой, - они думают, что смогут начать все сначала.
- Но слова их рассыпаются на гласные и согласные
- И сквозь их молчание катятся воинские эшелоны.
- Он неуверенно показывает ей зарубки у себя на руках.
- Она шепотом рассказывает ему о своих.
- Потому что он слишком хорошо все помнит.
- Потому что у нее такой чуткий голос.

(2007)

С украинского перевел А. Пустогаров

Дезертир

Я вибирав з воді лише солод и кригу.
я переходив поля, в яких росте кукурудза нескоренної Європи,
і стоячи тут поміж вигнанців з валізами, мандрівних дезертирів, циркачів,
які спустошують склади бундесверу,

я починав із того, з чого і мав почати -
за кілька днів уже ніхто не зможе відтворити цієї
зелені з темним соком в середині,

скільки разів я разом з ними переганяв череди темряви,
коли вони зупинялись у ранковому місті,
в мундирах французских добровольчих корпусів,
що патрулювали дороги під час балканского конфлікту.

І рухаючись разом з їхніми повільними валками,
я брав з їхніх долонь лише рибу і листівки,
знаючи вже тоді -

одного разу, посеред осені,
коли через фабричні труби до країни вриваються біси,
мене винесе за течією цього життя,
геть від фабрик і теплих будинків,

разом із усім їхнім дезертирським крамом, разом
з їхніми дитячими возиками і подушками. І знаючи вже наперед
чим це закінчиться, я говорю тобі саме тепер -

що я лише не робив і чим лише не займався,
я бив у барабани і вибивав собі мізки стартовими пістолетами,
аби ти чула цю стрілянину в нічному повітрі.

Одного разу станеться так,
і твоє волосся темніє восени,
коли стає меньше сонця,
коли раніше починає темніти,
і вода у твоїх руках - приручена тобою вода -
ховає в собі голоси кукурудзяного листя,

вони зійдуться в одному місці й спробують допомогти:

- Дивись, - скаже перший, - у них все лише починається.
- Так, - погодиться інший, - вони думають, шо сможуть почати все спочатку.
- Але їхні слова так легко розпадаються на голосні і приголосні.
- Але через їхнє мовчання проїжджають літерні вагони.
- Він недовірливо показує їй зарубки на власних руках.
- Вона пошепки розповідає йому про свої.
- Тому що у нього надто хороша пам'ять.
- Тому що у неї надто чутливий голос.