Ось, бачиш,
Ти вже не плачеш...
І року ще не пройшло,
А снігом як замело,
Все стало минулим,
Снулим,
Покинутим на дорозi...
I ти не в змозi
Цьому раду дати сама,
I зокрема
Думкам, що тебе огортають,
Хоча повiльно зростає
Всередині ніжна квітка...
І дуже зрідка
Вже плачуть лагідні очі...
Але серед ночі
Привидом буде літати
І не давати спати
Мелодія, що співалась
І озивалась
До тебе...
Боятись не треба,
Ні, боляче вже не буде...
І скажуть люди:
Ось, бачиш,
Ти вже не плачеш...
Бачиш...
© Copyright: Елена Хоролец, 2008
Свидетельство о публикации №108030604231
Свидетельство о публикации №108030604231
Рецензии