Чи не я?

Мф. 26:20-22

Ми згадуємо про “вечерю тайну”,
Яку Христос, колись, з учнями мав.
І обстановку маємо звичайну,
Де через Біблію апостол показав,

Як необхідно Бога нам любити
Та досягти славетної мети.
Із щирим серцем Господу служити
Й уважно за Христом потрібно йти.

Ось учням на “вечері” Бог відкрив,
Що зрадник поміж них тепер укрився.
Зніяковілість в учнях Він зустрів,
Бо кожен з них на себе подивився.

“Чи то не я, мій Господи, скажи,
Можливо я знаходжусь в тому стані?
І зрозуміти, Боже, – поможи,
Чи то не я з дияволом у плані?..”

Лиш в серці Юди жалю не було,
Він хліб вкусив і чашу Юда випив…
Згодом вінець терновий на чоло,
Наділи Спасу… Юда! Кого викрив!?

Апостол Юда! Що у серці мав?
Пожадливість у ньому панувала...
Ії, апостол, ти не подолав,
І темрява для тебе наставала...

А ворог вже і думкою керує,
І місце духу “заздрості” дає.
За своїм серцем Юда не пильнує,
Так, непомітно, він виконує лихе...

Бо не відчув, що в пастку вже попався,
Та волю злодія він виконав сповна...
Звільнятись із тенет не намагався...
Колись була така історія сумна...
*
Погляньмо, друзі, у серця свої:
Чи духу “Юди” часом ми не маємо?
Можливо маємо думки лихі?
Кому в них керувати дозволяємо?

І кожен подивися на свій шлях,
Коли Господь гріхи нам відкриває.
Чи не живуть такі в наших серцях?
Не хибити – Господь допомагає!

Тільки уважно слухаймо слова
Коли до серця Дух Святий говорить!!!
Наука ця, мій друже, – не нова!
Її той чує, хто молитви творить!

Хто в спільності з Ісусом кожну мить,
Надії покладає той на Бога.
Виконує все те, що Він велить!
У вічне царство йде його дорога!
      
03.07.03