Став безлюдним словесний базар,
рештки світла погасли в очах,
на п`янкого цілунку вівтар
ми поклали гарячі вуста.
І в`юнами звивалася гра
та ковтала бажання живцем,
мов гусина - тілесна кора,
та розгублене в щасті лице.
Забігали на небо по млість,
розбивали на стогони жар -
це кохання непрошений гість,
що приніс мерехтіння стожар.
А довкола лиш кола весни,
та у грудях повітря на "ах"...
і не знали, де яв, а де сни
і чи в сьомого неба був дах.
Виривалось на видих "візьми..."
і відлунням трималося в такт...
"ти" і "я" у симфонії "ми" -
ноти втілення грішного "так".
3 Березня 2008
Вiвтар поцiлунку
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108030400826
Свидетельство о публикации №108030400826
Рецензии