Не позбутися печалi

Останні миті... Ніби більше не реальні.
В буденності я згадую твої слова,
Яких ти не сказав... Прощальні.
І погляд мій спинився на стіні,
Де, на картинах наші дні...

Немає вже щасливих слів та ніжної усмішки,
І сліз болючих... А може й тих, що радують,
Хоч трішки...

Давно усе закінчено для нас, пробач.
Так боляче було, та ти не бачив.
Так сумно й прикро, так жахливо
Я плакала тоді... І ти, як хочеш, зараз плач...

І дивлячись через вікно, в холодну даль
Все серце здавлює гірка печаль.
Багато чого вже не буде, не моя вина.
Так іноді буває, так складається життя.

Ніхто не відповість, за що нам, людям, ті пориви у душі?
Без них було би легше... Може ні...
Нехай нас Бог розсудить й дасть взамін когось.
Але ж, невже замінить хтось?

Так і залишиться усе.
Так буде знову і надалі.
Нам не позбутись почуттів.
Нам не позбутися печалі...


02.01.2008./22:45.


Рецензии
НЕОБЫЧНО! ДУШЕВНО! СВОЕОБРАЗНО! Удачи:))))РАД ДРУЖБЕ! ВАШ друг (Федор)

Феодор Российский   11.01.2010 17:27     Заявить о нарушении
Спасибо :)

Я также рада дружить с Вами, Федор.

С любовью...

Всегда Была   12.01.2010 09:05   Заявить о нарушении