На темному небі сходять зірки,
На землю химерно світять.
В лісі ледь чутно виють вовки,
Яких ніхто не помітить.
Вродлива й бажана,ненавче Венера,
Роздягнена,в місячнім сяйві
Пише листа й розриває папери,
Схилившись над ними в прощанні.
Щастя не знавши, красою наділЕна
Хоче полинути в ірій
І перед нею постала ділема:
Кого ж вона тут покине?
Скривавлені руки,рами віконні,
Роздягнена й вродою світла
Стояла на вранішнім підвіконні
Чарівна й сумна Маргарита.
Маргарита
© Copyright: Катя Карамель, 2008
Свидетельство о публикации №108030103194
Свидетельство о публикации №108030103194
Рецензии