АнIта Ендрез-Денiелсон чероккi
це заспів усіх інших пісень
притиснувши до вуха синій камінь:
Як синій камінь притиснеш до вуха,
почуєш колишню ріку,
що мала його за своє серце,
і суховій, що брав його за свої вуста,
і землю, що віддавала його пащею вогню.
Камінь зозулястий - з марева
галопуючої апалузи.
Зграя піє свої ворожіння зіллю
і їхні сни-каміння злітають від їхніх черев
у поцятковане небо.
Чорний камінь має медвежу душу, впійману
за останньої сплячки. Його пісня хороводить
каміням, народжує видиво
хутра.
Всі жовті камені - у сторожі совиних тайн.
Всі зелені - дихання рослин -
співаючи нічне блаженство.
Червоний, мірою у кулак, є коханням
між жінкою і чоловіком, коли тіла їхні піють
на травах.
Камінь сірий - з природи печальний.
Він є слово всіхньої мови мертвих.
Не кидай його. Колись зрозумієш.
Свидетельство о публикации №108022902839