Птахом-голубом не смiю авт. пер. росс

Птахом-голубом не смію
під стріху дому твого
Аже лапками ніжними
пожежу несено
у душу древлянську
у подив
зухвало здійнятих брівок
зором цілованих
у постави чутливість -
не руш ся –
почезне оленкою в лісі.

Одвертаю поглядом
Крилами літаків одвертаю
У мерзлоту тевтонську
Відворотнєє промовляючи:

”А вже тобі кохати заманулось
А вже тобі у горлі¬ - аж бринить
серцебиття
червоний
       зашморг
 крови
не відпускає плоть
до янголят”

Голубем-птахою не посмею
под кров дома твоего
Аже лапками
Пожарище нЕсено
В душу древлянскую
В изумление
Надменно вскинутых ниточек
Очима целованных
В трепетность стана …
Не дыши! –
Исчезнет оленицей в пуще.

Отвожу взором
Крыльями аэропланов
Увожу в мерзлоту тевтонскую
Ото-вратное заклинаючи:

Ужель тебе привиделась любовью?
Ужель тебе аортою гудит
Биенье сердца?
Но петля червонной крови
Не позволяет
Херувимам петь




16 липня, 99 Київ