И. Рымарук. Василию Флерку

блажен кто поделил на чистых и нечистых
роды и племена живой и мертвый люд
восходит на костер по календарным числам
а в будни сам вершит слепой и честный суд

блажен кто верит нам и каждой нашей титле
с почтением глядит в почтовый синий храм
где аппетитно так на языке петитном
вещают все что было - борам и лагерям

блажен кто созерцал густую спячку мира
решеньице не гонит не прется на рожон
чтит Библию и ждет когда придет Мессия
и знает все все все – кто шут а кто блажен

а кто же тот молчун – ничейный и ночлежный
создатель пошутил когда не в духе был?
века ему нашили нитками прилежно
на спину юную обличье коляды

опомнись кто блажен гони его с порога
припрется к камельку – нагайкой по лицу
ведь злая у него но все-таки дорога
дурная но душа послушная творцу

 І. Римарук. Василеві Фльорку

блажен хто поділив на чистих і нечистих
роди і племена живий і мертвий люд
хто сходить на костер по празникових числах
а в будні сам вершить сліпий і чесний суд

блажен хто вірить нам і кожній нашій титлі
поштиво зазира в поштовий синій храм
де апетитно так оракули петитні
вістують що було – борам і таборам

блажен хто зрозумів густу зимівлю світу
не квапить рішенець не преться на рожен
шанує Заповіт чита Бгагават-гіту
і знає геть усе – хто блазень хто блажен

а хто ж отой мовчун – нічий і споночілий
творця невдалий жарт? корова на льоду?
віки його знайшли і міткою нашили
старезну коляду на спину молоду

отямся хто блажен жени його з порога
поткнеться до коша – негайно відкоша
бо в нього зла й важка а все-таки дорога
затюкана й дурна а все-таки душа