Шукана єдиної волі порухом,
вигадана
поміж снігами
усенебесних віхол.
Єдиної волі живої
причастя до глини й огню, і води, і слова, і пустки...
В ярій звабі
від брунечки і до пороху, від черева і до обрію - аж заки
порожньо і похапцем - за овид ночі,
прочанин кровиці
у неупинному шепоті спраглих вен
прийде до дару дня.
Навмання за піснею серця,
від брунечки аж до пороху,
від зачаття і до зачаття...
Або ж - від зачаття і до зачаття
марною веремією затятости лукавої мудрости
поведе долю свою
до правди, але не істини.
Марною долею діжде
роду останнього
суховію
останнього спалаху життя у безплідді каменя
так і не ставши
пучкою солі.
Людина
© Copyright: Иван Славко, 2008
Свидетельство о публикации №108022402567
Свидетельство о публикации №108022402567
Рецензии
Дуже сподобалось. Зачарували словами. Поки ще всього не збагну. Але душа відлунює.Дякую.
Хейли Грепс 04.03.2008 18:00 • Заявить о нарушении
Хейли Грепс 04.03.2008 18:00 • Заявить о нарушении