Пробач, що тебе не кохаю
Скотилась додолу з очей.
Маленька, пухнаста сніжинка
Згубилась між сірих ночей.
І більше вуста не сміються:
В усмішці застигла печаль.
А сльози все котяться, ллються!
І ніч, наче чорна вуаль!..
Та змучене серце не плаче -
Не б'ється... Але не болить.
І знову у світі - нестача!
Зоря в небесах не горить.
Розбилася, впала, змарніла!..
Згубилась в полоні пітьми...
Підрізані в Ангела крила.
І зламані просто людьми...
"Пробач...", - моє серце шепоче.
Ти будеш щасливий іще!
Пробач за всі дні і всі ночі,
Що вкриті холодним дощем!..
Ти вір, знову сонце засяє!
Засліпить тебе і мене!..
Пробач, що тебе не кохаю.
23.01.2008
Свидетельство о публикации №108022301805