Не буду петь кооперацию

Микола Клюєв

447

Не оспівуватиму кооперацію
«Ситець та жменьку цвяхів»
У сріблястій хустині акація
Зустрічає день коло шляху

І не пензлю Богданова – Бєльського
Задля користі й «правди сермяжної»
Я приніс із країни карельської
Чари й дзвін висоти носяжної

Ізростав я в келейному правилі
Під брадою отця Макарія
Та чар-зілля фарб Тіціанових
Покохала моя татарія

Себастьяна, пробитого стрілами
Я плекаю у тілі солодкий біль
Проростуть вони крилами білими
І піднімуть у небо, мов в замітіль

Старий либідь багацько знає
Про лілейнії сни Мемфісу
Та в моєму убогому раї
Злий пацюк-буквоїд завівся

Не співай, каже, про Тиціана
Під живії гварфи та громи…
Що ж, святу стрілу Себастьяна
Я вмочу в чорнила червоні

Напишу про овчинне море
Ніч та півня з сотнею крил
Де провидить щастя та горе
Дід Кондрат, плетучі постіл

Заспіваю про кедру-корівку
Про рогату купальську ніч
В хаті цедять зорю-наливку…
Ной з синами; не в тому річ

Що скаладаючи клюєвослови
Я не йшов дорогою зла
Просто в ребрах занила знову
Себастьяна дзвінка стріла!