Йдемо по стрічкам і мотузкам,
Над прірвою ми – акробати,
Життя – це у смерті відпустка,
Ні терміну в неї, ні дати...
Йдемо завузьким коридором,
Дороги ковтаючи пішки,
І ділимо «завтра» на «вчора»,
А решту – до пам;яті книжки...
Йдемо ми в думках по коліно,
А в спогадах – по самі плечі,
Забувши відверто й сумлінно
Усі незавершені речі...
Йдемо у собі аж по шию,
Для Его згинаємось в жертвах,
Гадаючи, що хтось пошиє
Й надішле нам щастя в конвертах...
Йдемо крізь самотності зали,
Де нам не було би так слизько,
Якби ми завжди тільки знали,
Що постать кохання вже близько...
Крок за кроком
© Copyright: Катарина Карабен-Фортун, 2008
Свидетельство о публикации №108021501850
Свидетельство о публикации №108021501850
Рецензии