Я так долаю Всесвіт, я росту,
І образ заповняє Божі очі
Коли, занурившися в пустоту,
Знаходжу своє прізвище жіноче.
Сузір’я Пса - на небі і в мені!
Підносять душу таємничі крила.
Свідомість розчиняється в огні,
Який шехіна небуття накрила.
Цей мозок вміщує безодню мрій –
Мені так важко дихати, співати.
Кружляє почуттів шалений рій
Та спонукає землю цілувати.
Схопить сакральну матрицю життя
У миті, що словами захолоне!
І тіло камуфлює відчуття
Минулого в жахливому полоні...
Астрал мого неба
© Copyright: Маша Пёскина, 2008
Свидетельство о публикации №108021003315
Свидетельство о публикации №108021003315
Рецензии
"...Коли, занурившися в пустоту,
Знаходжу своє прізвище жіноче..." -
Навіщо ти прийшла мені у сні,
Як тліло вже за вікнами світання,
Як перші квіти з сонцем на весні,
Я перше, ніжне і святе кохання?!...
http://www.stihi.ru/2009/03/14/2153
Искренне -
Панаёт 24.03.2009 15:43 • Заявить о нарушении
Знаходжу своє прізвище жіноче..." -
Навіщо ти прийшла мені у сні,
Як тліло вже за вікнами світання,
Як перші квіти з сонцем на весні,
Я перше, ніжне і святе кохання?!...
http://www.stihi.ru/2009/03/14/2153
Искренне -
Панаёт 24.03.2009 15:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.