Твiй вибiр вибiр лишe твiй. 2004

Нам нав’язують бачення світу крізь призму
Заломлених силою людських сердець.
А опісля прагнуть надіти корону,
Та світить їм справді – терновий вінець.

Розіп’яти свободу намагались невпинно,
Невблаганно гнітили примушений дух.
Та мовчали ми – поки було терпимо,
Не піднімали в бою наших рук.

Скільки можна кричати крізь стіни глухії,
Діставати до неба зів’ялим єством,
Щоб почули тебе не народи чужії,
Відповіли не друкарським листом?

Та як довго? Питаю, як довго мовчати
Про правду жорстоку будуть чинні мужі,
Яким люд народний довірив керувати
Своїми серцями і зовом душі?

Намагалися нам довести аж до віри
Прокляті свої і безбожні слова,
Та недотримались крайньої міри –
Накололи проблем, як сокира дрова.

Полилася невинная кров українська,
Між собою востали батько і син.
Ворожбу породила ненависть нелюдська,
А віддати би треба все не часу плин.

Революції роблять – кому не байдуже,
Сьогодні ж байдуже лиш мертвим кісткам.
Та поки дух і свобода нездужа,
Не треба іти по хитучим місткам.

Най бо вирветься – свідомість за рамки,
Що, як сіті й капкани розставляли чини.
Вибір треба робити не в хоромах яскравих,
А на рідній стоячи ногами землі!