Мить життя

Час збігає швидкоплинній.
Тижні, дні, хвилини, миті.
Не збагну я хто в тім винний,
Що шляхи назад закриті.

Час іде, він гоїть рани,
Але спогадів ніколи не загоїть.
Час іде і крига трохи тане,
Вода та полум’я у серці заспокоїть.

Лиш час нікому не підвладний,
Не змусити його, не підкупити.
День урочистий чи парадний
Нажаль не можна повторити.

Не можна повернути й день лихий.
Помилки вже не справити у нім,
Та є один ще вихід не простий...
Його і раджу я усім.

Ви не благайте повернути час,
А лиш живіть, щоб посміхатись.
Цей день живемо тільки раз,
До лиха не будемо повертатись.

Воно піде, полишить нас,
Пройде і біль від нього,
Ти маєш цінувати час,
Ти жити маєш і радіти з того!

А час ітиме беззупину
Хвилі будуть скелі розмивали,
Павуки плестимуть павутину,
Буде вічно все родитись та вмирати.

Лиш час тектиме як вода,
Як хмари в небі пролетить...
Хай зміниться усе ,але шкода,
Що все життя-єдина мить...