Листя золотеє ніжно шелестить,
Таємницю осені мені гомонить.
Прислухаюсь ніжно я до голосу того,
І, здається, ніби пісня лине між дібров.
Пісня та барвистая, тиха і п'янка,
У душі залишила золото-слова,
Навіки залишила всю оту любов,
До краси осінньої й тихих перемов.
Пейзаж
© Copyright: Нина Червоняк, 2008
Свидетельство о публикации №108020201738
Свидетельство о публикации №108020201738
Рецензии
