Я знаходжусь в тенетах нещастя.
Вони міцно тримають мене.
Хтось бажав в мене долю украсти –
Пройде час... Біль у серці мине.
Та назавжди на серці на згадку
Залишиться у мене рубець.
І душі заборонить казати
Про нещасть і недолі вінець.
Та й ніколи, ніколи в житті
Я не зможу цього розказати.
Лиш дерева і стіни німі
Допоможуть мені розібрати:
Що я можу, умію у цьому житті,
Чого довго ще треба навчатись,
Чому щастя з’являється лиш уві сні,
Чом так тяжко зі сну у життя повертатись.
Роздум
© Copyright: Екатерина Люштайкина, 2008
Свидетельство о публикации №108012403507
Свидетельство о публикации №108012403507
Рецензии