Я бачу рідний тихий ліс,
Мов у дитинство повернулась.
Отут березки в ряд стоять
І тихо-тихо шепотяться.
А за дорогою верба-схилилась мов стара бабуня,
І тихим шелестом трава нагадуе так спів матусі.
А далі там стоять дуби
Похмурі величезні дідугани.
Весною пролісок так зацвіте-
Нагадуе мій ліс квітучую галяву.
4. 04. 99г
© Copyright: Коваль Ира, 2008
Свидетельство о публикации №108012203636
Свидетельство о публикации №108012203636
Рецензии