Зграйно в вирій ватага
Диких птиць відлітає,
А син матері-гаги
Сил достатніх не має.
У блакитному сяйві
Він натужно кигиче,
То до себе негайно
Він ріднесеньку кличе.
Вмить учула старенька
Що біда підступає,
І повітряних хвиль
Що є сил посилає
В допомогу під крильця
Незміцнілому сину,
Й особистим взірцем
Наставляє дитину.
Траєкторії вгору
Вже ледь-ледь залишилось,
А у матінки сил
Зовсім вже не лишилось.
Шкереберть у безодню
Її тіло пустилось –
Пік гірський перейти
Їй гуртом не судилось.
Материнська любов
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2008
Свидетельство о публикации №108012201314
Свидетельство о публикации №108012201314
Рецензии