Анатомiя долi
Час проходить крізь серце, пронизує розум -
пробігає життя по застуканих скронях,
пне пучками опалу опалих морозів.
Переповнені чаші небесним терпінням
і по думці вдається себе осягнути,
за графітом сліди провело провидіння
і так хочеться чути і бути почутим.
Забирай свої чари, о, Жрице Кохання,
Я стосото не той, хто в Тобі Бога бачить...
Та зійшлися світи по краплинах мовчання,
а щока повернулась від світла чи здачі.
16 Січня 2008
Свидетельство о публикации №108011603886
Переглядаючи Ваші українські вірші, щоразу
дивуюсь і радію мальовничості рідної мови.
З найщирішими побажаннями,
К. П. Ю. :))
Корнейчук Пётр Ефимович 18.01.2008 12:02 Заявить о нарушении
Наша мова по мелодійності поступається лише італійській...
Я ще вчуся... але стараюсь.
З повагою,
Л.Ю.
Юрий Лазирко 18.01.2008 23:56 Заявить о нарушении