Каприз
Нахлинули спогади знов
Про першу забуту любов,
Про сміх у коханих очах,
Про шепіт палкий по ночах.
Згадалося все, що було –
Шістнадцяте літо цвіло...
Було то давно, наче сон
І раптом, нахлинуло знов.
Пісні, вірші, жарти і сміх.
І теплих днів швидкісний біг.
Зів’яло все, як не було.
Забулося, щезло, втекло...
Лишилися світло й тепло,
Змарніло все: горе і зло.
І змилося все, що від сліз –
Примхливої долі каприз.
Каприз укр
© Copyright: Переменчивая, 2008
Свидетельство о публикации №108011502246
Свидетельство о публикации №108011502246
Рецензии