Мова
Народ плюндрує рідну мову,
І що ж то за народ?
Ніхто не рад рідному слову,
Повсюди мат і блот!
О, бідна моя, рідна мова!
Нещасний мій народ!
Ти не цурайся свого слова,
Не слухай ти сволот!
Ти неньку-Україну слухай,
Ти їй допомагай!
Культуру рідну ти відроджуй,
І мову захищай!
Століттями її гнобили,
Топтали, били і кляли...
Ми ж, від свого не відвступили
І волі досягли.
Куди ж поділись патріоти?
Куди ж поділись ті,
Хто прагнув миру і свободи,
Слова хто лив святі?
Невже, Шевченка всі забули?
Не знають вже Франка?
Чи ж Лесини слова заснули
Під тихий спів Дніпра?
Ні, не забуть Шевченка!
Не знищить слів Франка!
І Лесин спів не потопити
Між бистрих хвиль Дніпра!
Давайте ж разом ми згадаєм
Батьків й дідів своїх.
Що визволили Україну
Й подарували сміх.
Згадаймо українську мову,
Й пісні, і "Кобзаря"!
Нехай поллється рідна мова,
Нехай зрадіє вся земля!!!
укр
© Copyright: Переменчивая, 2008
Свидетельство о публикации №108011403118
Свидетельство о публикации №108011403118
Рецензии