Відірвали душі частинку
І серця мого половинку
І сонця мого, на пів неба
І щастя мого, скільки треба...
Із болю залишили річку
Надію, як зламану свічку
Солоних сліз океани
І туги тяжкої тумани
І блиски зірок, як кинджали
У краплі роси щастя впало
У краплях роси потонуло
І зранене серце зітхнуло
І мрії злетіли до неба...
Нікого й нічого не треба
І вітром душа обернулась
У сни твої я не вернулась
У світі цьому не лишилась
Бо ж, вкотре в житті помилилась?
Я там, у незміряній далі
Я десь, в позабутій печалі
Я з тим, хто із сонця і льоду
Мені він дарує свободу...
Я в тім, чого ти не приймаєш
Я те, від чого ти тікаєш
Я всюди, де можна почути
Я пісня, яку не забути
Я доля, яку не скорити
Мене неможливо зцілити
Тобі неможливо померти
Я ж є, бо на світі десь є ти!..
укр
© Copyright: Переменчивая, 2008
Свидетельство о публикации №108011403105
Свидетельство о публикации №108011403105
Рецензии