Осінь. Тиша. Ти озвись мовчанням,
Подаруй очей своїх блакить.
Я тебе душею зустрічаю.
Серця ж не відчуєш – воно спить.
Осінь. Темно. Свище лютий вітер.
Де шукати те, чим я була?..
Ні, не можу я цього стерпіти,
Та і ти, ймовірно б, не змогла.
Осінь... Відповіддю дощ спадає...
Я не тут, не там і вже –ніде.
Скільки років, скільки днів – не знаю –
До мого повернення пройде.
Осiнь
© Copyright: Ксения Никольская, 2008
Свидетельство о публикации №108011200964
Свидетельство о публикации №108011200964
Рецензии