Сонце сідає. І десь далеко під ногами простягається місто.
Небо жовтим палає. Скоро день закінчиться і простір засвітиться різно.
А поки ще небо й бетонні новобудови.
І поки прозора блакить грає вітром по льоду. До заходу.
Це було давно. У вихорі – холод, і сонце сідало так само.
І за корпусом виринали з міст?вого озера причудні дахи із дірками.
Вчорашнє тепло і ранковий мороз порельєфили кригу.
Невагомими скалками дня легко бавився вітер.
Дев’ять поверхів. Сходами вгору потужним поривом струмує повітря,
Тиском страху чужих (охоронців) від даху мов тягне магнітом.
Але за дверима мороз і палаюче небо,
Сліпуча блакить, місто десь під ногами... А решти не треба.
Дах
© Copyright: Иллюзия Атмосферы, 2008
Свидетельство о публикации №108011201814
Свидетельство о публикации №108011201814
Рецензии