Я слухав старого
На щастя ще є
Живі свідки того
Що з вчора встає
Нехай не з Софії,
Що палить Андрій,
Нехай не з козацьких
Розтоптаних мрій
Не з смерті Мазепи,
З розділу на той,
На польсько австрійський
І руський "відстой".
Ділили Дніпро,
Церкву, віру, людей
Микола й Петро
Ще й напівіудей.
Збирали останнє
У хаті, хліві
Душили повстання,
А ми все живі.
І дід цей старенький,
Що голод пізнав,
Репресій відвідав
І відвоював.
На чиєму боці
Спитать хочеш ти,
А в тюрмах бувають
Лиш жертви й кати.
Здавалось старому,
Що з вчора встають
Кати і бандити,
Й кайдани кують.
І гонять людей,
Наче СМЕРШ у війну,
Злочинні ідеї
В нову кабалу.
Нас тягнуть у сутінки,
Змови нічні,
Поближче до Путіна
І до Чечні.
Подалі від світла,
Від прав і свобод,
Щоб там не розквітнув
Наш славний народ.
Я слухав старого,
Хотілось мені
Щоб бачив він мрію
Не тільки у сні.
***
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2008
Свидетельство о публикации №108011101885
Свидетельство о публикации №108011101885
Рецензии