Пробач мене, моя кохана...

краса твоя мені бентежить душу,
вона завжди на крок від самоти.
я іноді і сам, напевно, мушу
навпомацки у темряві іти

ця гра в мовчанку почуття колише,
їй не зламати кольорові олівці.
я буду намагатись якомога ближче
тримати наше серце у руці

молю тебе, пробач слова скорботи,
лише один, останній раз прошу.
без тебе я, як птаха без польоту,
що втратила безмежну висоту

мої обрАзи, наче павутиння,
затягували й заважали жить.
а небо, що колись здавалось синім,
вже під ногами мертвеньке лежить

молю тебе, пробач, моя кохана,
я ще ніколи так нікого не просив.
один лиш раз, прошу тебе востаннє,
бо вже немає для польоту сил

моя ти доля, ти моє натхнення,
ти та, яку я все життя чекав.
для нас обох це справжнє одкровення,
що ось, перед тобою, на коліна став

невже посмів тебе в скрутну хвилину
залишить з горем віч-на-віч?!
до твоїх ніг тепер щенятком лину
у цю святкову і холодну ніч

я знаю точно, що не маю права
так безсоромно гнівить почуття.
пробач мене, моя кохана,
бо лише ти є сенс
мого життя...

05/01/2008