Злочин

Твоя краса проти буденності злочин,
Проти наукового уявлення про світ,
Проти зміни вічної дня і ночі,
Проти всього, до чого звикнути встиг…

Проти волі моєї і серця,
Підкоряє вона назавжди,
Не відпустиш, або повернеться,
У буття, захопивши і сни.

Немає санкції для твоєї краси,
Немає кодексу, статті, частини,
Як і не має порятунку мені,
Хоч і полон, а такий милий

І я сиджу у камері закоханих у тебе,
А білий світ загляне лиш тоді,
Коли звернешся ти до мене,
Коли свій погляд подаруєш мені…

Напевне, я ніколи не вийду на волю,
Писатиму вічно про твою красу,
І не позбутися солодкого болю,
Коли говорю: “Я тебе люблю!”

Не хочу, не можу, різниці нема,
Закон про амністію не вийде ніколи,
Не відпустить ніколи краса твоя,
І охоронятиме серце не знаючи втоми…

Усі думки про втечу зітруть,
Твої очі, волосся та руки,
До себе вони знову звуть,
Без права передачі на поруки…

Втечу, забуду, перелізу,
Паркан кохання біля тебе,
Впаду, підвестися немає сили,
У довгому сні знайду я себе…