Хто такий Чорнобиль?

Сьогодення безбарвної ворони
Чорнобилем убите.
І королі ходять без корони
Атомом накриті.
Хто ж здійме цей німб
Обманної туманності?
Хто зійде на Олімп
Своєї безбарвності?
Хто вб;є таємницю
Катастрофи у Чорнобилі?
А потім завітає на полиці,
Що їх так гнобили,
На полиці чужих страждань,
Які всі так ніжно гробили.
Та навіщо вже ваша дань?
Ви все уже зробили...
Та чи водою ходили ви?
Чи бачили атом у дії ви?
Якщо так!
Свій вік життя зносили ви,
У радіаційному пилу,
І здоров;я все згубили ви,
У атомну силу.
А якщо ні!
Не потрібно співчувати –
Кров з очей не зняти.
Лицемірність все ж присутня,
Ви ж все ще люди.
Але ж ваше зловісне майбутнє
Вже поранило груди,
Спробою підкорити природу, Спробою до Бога дістатись,
Спробою в чужих очах спіймати колоду
І в рай без квитка пропхатись.
Та Чорнобиль показав,
Які бідні ви!
Природі дань віддав,
Якій рідні ви?
Але ж хто такий “Чорнобиль”?:
Чорно-біла кіноплівка
Людського комізму.
Кадр жорстокого трагізму,
Який не здатні ті відчути –
Хто не пережив,
Який не здатні ті збагнути –
Хто людей там, на смерть залишив.
І всихають жили у руках,
Западають очі,
Коли таке з;являється в думках.
А були там люди, що робочі,
Які ліквідували результат
Безвідповідальності,
А влади душевний адвокат
Вважав це за банальності.
А люди, люди, за допомогою лопат,
Кидали свою смерть,
Якої незворотній трактат
Вбивав їх потихеньку.
А влада хутенько
Сліди всі замітала.
Країна й знати не знала,
Що причаїлось у кущах.
А електростанція упала
І всеохоплюючий жах
Пронизав болем у нирках,
Коли Чорнобиля крах
Показали у відео архіві,
Ще такий от “промах”
І будем жити на Венері.
А так живем у радіаційному
ефірі -
Щастя, аж за край:
Вимираєм, як ті звірі,
А життя хапай.
Бо не одним Чорнобилем болить,
Хоча, звісно, він найболючіший.
Лише сліпий знак, у нім кричить –
Укол, ще не найколючіший!


Присвячується до 20-ї річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС.