Брати і сестри, сиві і малі,
Всі ті, кого зігріла променева,
Почуйте голос нашої землі,
Дніпровський схил у вікових деревах,
Лани повиті співом кобзаревим,
Не добираюче ніяких слів
Блакитне небо, що сягає долу,
Брати і сестри, вслухайтесь довкола,
Почуйте голос нашої землі.
Брати і сестри, земляки мої,
Хай ваше серце пам’ять не загубить.
Земля не просить вас любить її,
Ярмом не тягне нікого до шлюбу,
Вона вам каже, що сама вас любить,
Бо як їй не любить дітей своїх.
І навіть, як її полишать діти,
Вона не перестане їх любити,
В які б їх не закинуло краї.
Знов повесні лелека на крилі,
Бо тут його тримають не кайдани,
Брати і сестри, кожен, хто волів,
Довів уже свою любов і шану,
Слов’яни і далеко не слов’яни,
Хіба їй це важливо взагалі?
Де б доля не носила, та коріння
Так і лишиться тут, на Україні.
Почуйте голос нашої землі.
Почуйте...
© Copyright: Александр Кононенко, 2007
Свидетельство о публикации №107121800461
Свидетельство о публикации №107121800461
Рецензии
"Де б доля не носила, та коріння
Так і лишиться тут, на Україні..."
гарний вірш, Олександре!
з теплом,
Алхимия Чувств Натали 18.12.2007 03:01 • Заявить о нарушении
Так і лишиться тут, на Україні..."
гарний вірш, Олександре!
з теплом,
Алхимия Чувств Натали 18.12.2007 03:01 • Заявить о нарушении
