Чому так легко відпустила,
Того, хто в серце глибоко запав?
Можливо, просто не любила,
Можливо, він цього не знав.
Здається, мала б я страждати...
Та легко і спокійно на душі.
Я буду щастя справжнього чекати.
Тебе ж я оспіваю у вірші.
З тобою були разом ми недовго,
Та спогади приємні ти лишив.
Тебе залишила самого.
Радій, ти ж так цього хотів.
Чому ж я бачу сумнів у очах?
Мені не байдуже, що буде далі!
Я знаю, що тебе спиняє страх.
Я знаю, та в мені нема печалі.
Все скінчено, я розумію це.
Ти знаєш, що я намагалась.
Пробач і відпусти мене.
Все скінчено, лиш спогади зостались...
укр
© Copyright: Переменчивая, 2007
Свидетельство о публикации №107121402471
Свидетельство о публикации №107121402471
Рецензии