Крила
Пригадуєш її сумну.
Ти пам’ятаеш як колись
Вона чекала на Луну.
Ти пам’ятаеш як вона
Раділа чорній темряві.
І розпустивши свої крила
Злітала миттю до гори.
Ти міг би двері зачинить,
Закрити вікна назавжди.
Але навіщо це робить
Коли вона літа в душі.
Але не зав ти що вона
Колись ті крила зложить,
І впаде як та сльоза,
Що душу твою гложить.
Тепер і ти немов вона
Чекаєш на Луну,
Щоб із присмаком вина
Здійнятись в темряву...
Свидетельство о публикации №107121300278
http://stihi.ru/2008/06/11/54
Изя Шлойман 11.06.2008 00:15 Заявить о нарушении