Крила

На підвіконні ти сидиш,
Пригадуєш її сумну.
Ти пам’ятаеш як колись
Вона чекала на Луну.

Ти пам’ятаеш як вона
Раділа чорній темряві.
І розпустивши свої крила
Злітала миттю до гори.

Ти міг би двері зачинить,
Закрити вікна назавжди.
Але навіщо це робить
Коли вона літа в душі.

Але не зав ти що вона
Колись ті крила зложить,
І впаде як та сльоза,
Що душу твою гложить.

Тепер і ти немов вона
Чекаєш на Луну,
Щоб із присмаком вина
Здійнятись в темряву...


Рецензии
Як славно. Так нагадує товариша Шевченка. Не міг таки втриматися і не написати пару рядків у відповідь...
http://stihi.ru/2008/06/11/54

Изя Шлойман   11.06.2008 00:15     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.