Я тону знову в сутінках сонної ночі,
Що вкриває мене одіялом зірок,
Витирає мої просолівшії очі
І плете із надії рожевий вінок.
Та тремчу всеодно під нічним покривалом
Бо згораю душею від болю, жалЮ,
Від розгублених слів із летальним фіналом,
Від твого “не кохаю”, твого “не люблЮ”.
Свої очі відкрию з приходом світанку,
Що вітає житя своїм сяйвом живим
Мені треба лише дочекатися ранку
Привітатися щоб з дня початком новим.
І я зможу! Ти знаєш, що я дуже сильна
Лиш в обіймах твоїх я слабкою була
Мені легше тепер – бо тепер стала вільна
Навіть крила свої я розправить змогла.
Ти сьогодні мене не шукай серед лЮду
Полетіла я птахом у мрії свої
Я ніде, відтепер, в той же час, я усюди
Та тобі не побачить більш очі мої!
Я тону знову в сутiнках сонноi ночi
© Copyright: Наталья Мариина, 2007
Свидетельство о публикации №107121200770
Свидетельство о публикации №107121200770
Рецензии
Українська мова - чудодійна сила, вона робить сумні вірші дуже мелодійними:)Мені сподобався Ваш вірш:)
З повагою:)
Запрошую у гості:)
Владимир Назарук 08.02.2008 11:30 • Заявить о нарушении
З повагою:)
Запрошую у гості:)
Владимир Назарук 08.02.2008 11:30 • Заявить о нарушении
Дякую, що зайшли на вогник моїх душевних переживань!
Я теж дуже люблю свою рідну мову, але, нажаль, останнім часом дуже мало нею розмовляю...і пишу...
Та я виправлюсь, неодмінно виправлюсь! :)
Заходьте частіше!
З пов.
Наталья Мариина 08.02.2008 12:15 Заявить о нарушении
Я теж дуже люблю свою рідну мову, але, нажаль, останнім часом дуже мало нею розмовляю...і пишу...
Та я виправлюсь, неодмінно виправлюсь! :)
Заходьте частіше!
З пов.
Наталья Мариина 08.02.2008 12:15 Заявить о нарушении