Марьяна Савка. Был солдат без армии и чина...

 * * *

Был солдат без армии и чина.
(Раз за весла взялся, так греби).
Что подводит всякого мужчину –
именно желание борьбы.

Было и не сладко, и не горько,
но глаза увидел он сквозь тьму,
и Ванесса, девочка, актерка
странно улыбнулась вдруг ему.

И в сортире райвоенкомата
он сорвал и спрятал на груди
фотографию – так, словно взята
вся до грамма кукла Паради.

Детский мир твой хуторянский тесен -
не найдет ни слава, ни беда.
Кинодива, девочка, Ванесса -
светлая дорога в никуда.

Жестко делит землю биссектриса
на счастливых и наоборот -
девочка, француженка, актриса,
никогда вас вместе не сведет.

Корчась среди гари и железа,
умирал от огнестрельных ран.
Точно из фарфора вся Ванесса
обожгла улыбкою экран.

Но теперь уж ты ему не пара –
рядом с БТРа колесом
небольшое облачко из парня
выпорхнуло с кровью и песком.

Пролетел, растаял шум экспресса –
короткометражного житья,
и стояла девочка Ванесса
эхом на меже небытия.

С украинского




Ванесса

Був солдат без армії і чину.
(Та, як маєш весла, - то греби).
Що найбільше видає мужчину -
це саме бажання боротьби.

Все якось не солодко, не гірко,
та одного разу крізь пітьму
дівчинка, Ванесса, кінозірка,
дивно посміхнулася йому.

Ще тоді, в клозеті військкомату,
він зірвав портрет її, тоді.
Так її тримати - наче мати
всю до грама ляльку Параді.

На своїх, на хуторянських кресах
бойового подвигу не жди.
Кінозірка, дівчинка, Ванесса -
світла, як дорога в нікуди.

Ділить світ безжальна бісектриса
на щасливих і на... навпаки.
Дівчинка, француженка, актриса -
наші не зустрінуться зірки.

Де він падав, під які колеса,
де вмирав від вогнепальних ран?..
Лялька порцелянова, Ванесса,
посмішкою спалює екран.

На руках старої санітарки,
з харковинням крові й пилюги,
вийшла з хлопця невеличка хмарка -
розійшлися їхні береги.

Прохурчало потягом-експресом
короткометражного життя.
І стояла дівчинка - Ванесса -
на лункій межі у забуття.