Я напишу любовь в карандаше

Я напишу тебя в карандаше.
Нет, не в картине, я ведь не художник,
А как моей понятнее душе –
Я напишу в стихах, под летний дождик;

Под первый луч и радугу в цвету,
Под сладкий запах липового мёда
И буйство красок в розовом саду,
Мелодию времён чудесных года.

И пусть звенит побуквенно строка
И будит в людях заспанную душу;
Как любит сердце – выведет рука,
Глубины чувства вывернув наружу.

Мне б передать всю девственную суть,
Но, говорят, любви нет без порока,
Но верю, оправдает Высший суд –
Её – любовь, без временного срока.

Я напишу тебя в карандаше,
И строки простучит всем дождь по крыше,
Понятный каждой страждущей душе,
И может, даже, кто-нибудь услышит.
Я напишу любовь в карандаше.

*****
Я напишу про тебе олівцем,
Ні, не в картині, я не є художник,
А як моїй душі знайоме це,
Я напишу віршовано, під дощик;

Під перший промінь, райдугу в цвіту,
Солодкий запах липового меду,
Серед троянд у різних барв саду,
Мелодію від форте до морендо.

Нехай дзвенять від літер до рядка,
І будять в людях задрімалу душу;
Кохання серця виведе рука,
Глибини почуття назовні рушив.

Мені б дівочу передати суть,
Та кажуть, що любов теж не без вади,
Все ж вірю, Вищий виправдає Суд,
Не зажадавши для любові страти.

Я напишу кохання олівцем,
І дощ рядками відіб’є по стрісі,
Нехай твоя душа згадає все,
І про кохання прошепоче серце.