Дума про головне

Схаменіться, люди добрі,
Треба щось робити!
Сонце котиться за обрій,
Як нам далі жити?

Москалі та сіоністи -
Трясця їм в печінки! -
Підрядились до нас лізти,
Бо у нас є свинки,

Бо у нас є найдорожчий
З всіх скарбів, що цінять -
Сало, і ніякі гроші
Його не замінять.

Сало-о... ням... ням-ням... Як смачно!
Розум я втрачаю,
Лиш згадавши необачно,
Як завжди виймаю

З морозилки шмат товстенький
З тонким шаром м’яса,
Холоденький та тверденький,
Білий, ніжний, ласий,

Нарізаю це багатство,
Ковтаючи слинки,
І молю в Божого братства
Райських благ для свинки.

Ріжу хліб - як негр, чорний,
Чищу цибулину,
З бару дістаю проворно
Подругу-чарчину,

Знову лізу в морозильник -
Не склероз, по ділу,
Щоб дістати звідти стильну
Пляшку запітнілу.

Клята пробка! Налива-а-ю...
Бульк... бульк-бульк... Все, досить.
Будьмо, гей! Ковтаю... Вау!
Організм ще просить,

Та спочатку те, заради
Чого наші свині,
Як герої, без пощади,
Служать Україні.

Наче лев, вгризаюсь в сало
Сильними зубами.
Сала не буває мало,
Сало є – Бог з нами.

Після сала – цибулина.
У сусіда галас...
Ніч, але не спить країна –
Час поїсти зараз.

Всі хрумтять та запивають -
Звісно, зголодніли,
І на сало налягають -
Ще ж вночі не їли.

Це москаль собі бухає
Тупо, без закуски.
Наш народ культуру має,
Бо ми, блін, не руські.

Ми – колиска, блін, Європи,
Ми – її пороги.
Вірно, живемо, як в ..опі,
Та ж їмо як боги.

Вічних цінностей система
Нам давно відома.
Газ, там, нафта – не проблема,
Якщо сало в домі.

Спробуй, випий склянку нафти.
Що, москаль, напився?
А от якби сало мав ти,
Ти б на нас не злився,

Інший б мав анфас та прохвіль,
Тобто товсту морду,
І без всяких хвілософій
Сито жив і гордо.

Щось замріявся я, браття,
А пора до хати,
Поки не прилізли кляті
Русожиденята.

Треба пхати в глотку, в руки,
Наїдати рила,
Бо ж прийдуть – віднімуть, суки,
Сало наше миле.

Не залишим тій голоті
Жодної заначки.
Тож єднайтесь, патріоти,
Жріть аж до усрачки!