А доля зглянеться на благання,
І обдарує одним-єдиним.
І ні кошторису, ні вагання.
Із дивним присмаком – кожна днина.
Невже – кохання?..
Заплющиш очі – відчуєш спрагу
Дале-далекої половини.
Жага – така, що померти б ладна
За дотик тіні.
Це – божевілля,
Господня кара
чи дар останній?-
кохання вічне;
мов злет Ікара,
його повстання.
Не відпускай мене вже ніколи,
мій чоловіче!
Здаля лелека, з-за видноколу,
дитину кличе...
Вiчному коханому
© Copyright: Оксана Дориченко, 2007
Свидетельство о публикации №107112800195
Свидетельство о публикации №107112800195
Рецензии
Тільки закохана до нестями жінка могла написати такі рядки.
Вони - як полум"я.
Дякую :)
Любовь Либуркина 11.10.2009 02:47 • Заявить о нарушении
Вони - як полум"я.
Дякую :)
Любовь Либуркина 11.10.2009 02:47 • Заявить о нарушении
Так. Але коли вони були написані, я ще не знала, до кого вони звернуті.
Тепер вважаю, що це - присвята коханому чоловікові.
А до одруження називала цю пісню заклинанням.:)
Оксана Дориченко 11.10.2009 03:03 Заявить о нарушении
Тепер вважаю, що це - присвята коханому чоловікові.
А до одруження називала цю пісню заклинанням.:)
Оксана Дориченко 11.10.2009 03:03 Заявить о нарушении