О серденько мо

В душі моїй,
Що настраждалась так,
Тихенько, якось не помітно,
Але так вірно закрадається печаль.

 А муки всі
 Ту пустош творять,
 Що важко так вже потім
 До життя вертать.

Гуляють там розлука,
Біль, страждання
І творять безлад там такий,
Що важко зрозуміть.

 Лиш ти, моє серденько
 Бідне і страждале,
 Все терпиш тихо
 І без нарікань.

Все зберігаючи
В кімнаті потаємній
Всі почуття свої
І світло із душі.

 Не оддаєш їх на поругу
 Тим демонам нічним,
 Що мучать так давно тебе
 І бережеш ти світло на майбутнє.

Ти для усіх людей землі,
Лиш для того, щоб сяяти їм вірно
Та озаряти шлях
Для них в ночі.

 О серденько моє, прошу, ти бійся рівно
 І не вкорочуй віку ти собі,
 Бо поміч ще твоя потрібна
 Всім тим, хто мучиться в ночі.

І в день свій шлях знайти не можуть,
Бо очі їхні повні сліз лише,
Того болю й жалю до всього,
Що бачать тут вони.

 О серденько моє
 Ти шлях їм озаряй
 І виведи їх з темної ти ночі
 На світло вічного життя!