Почтовый террор

“ПОШТОВИЙ ТЕРОР”

Я не бомбив ні сіл, ні міст Афгану.
І ні на кого не жбурляв погане –
Хіба в дитинстві пару подушок...
Нікому я не заподіяв смерті,
Проте недавно поштою в конверті
Прийшов до мене білий порошок!

Хоч як тремтіли з переляку ноги,
Здолав я до міськвідділу дорогу.
А там сказали – марно потерпав:
Не спори віспи то, а просто “Дося”.
Ех, шкода – з’ясувати не вдалося,
Який “мудрець” свиню мені підклав!..

А що ж? “Менти” і так працюють клято
Без вихідних і за малу зарплату,
То де вже їм до тих “жартівників”...
А хоч би хтось поспівчував експертам,
Коли тепер кінця нема конвертам
Із цілим розмаїттям порошків...

А хто насіння розсилав по пошті,
Аби на хліб хоч заробити кошти, –
За що їм збитки, поміркуймо лиш?
Листи, в яких страшні заразні спори,
Від тих, де трав насіннячко, на горе,
Іззовні ну ніяк не відрізниш!

А в Штатах, “за бугром”, хвороби сила
Не тих, кого належало, скосила:
Кількох сердег – працівників зв’язку,
Хоч терористи не на їх адресу –
До апарату Буша та Конгресу
Смертельного послали порошку.

Виходить, Буш і НАТО генерали
За миру та свободи ідеали
Ракетами афганців бідних б’ють,
Ті, щоб помститись, розсилають спори –
А жертвами “поштового терору”
Не винні люди взагалі стають!

Прошу вас, ближні, про велику ласку.
Кладіть листи всі під гарячу праску:
Убити нею вірус – річ проста.
І хай минає всіх людей зараза...
Крім тих, можливо, хто дає накази
Бомбити мирні села і міста.

2001