Синий этюд

СИНІЙ ЕТЮД

В небі синім сонце золоте
Кабінет мій прямокутний гріє.
За євровікном каштан цвіте –
Листя, наче бакси, зеленіє.

Я прийняв “Віагру”, і любов
Запалала в серці, мов багаття.
Ось і ти прийшла до мене знов!
На тобі прекрасне синє плаття.

Пристрасть – як нестримний ураган!
Я тебе зриваю із підлоги,
Кидаю шалено на диван
І кохаю палко, до знемоги.

Мов кинджал, висмикую “дружка”
Зі слизької піхви твого тіла, –
І густого сімені ріка
Бризкає, аж сукня вся змокріла.

Ху-у! От кльово! – переводжу дух.
“Боже... Ненормальний! – ледь не плачеш. –
Як тепер додому я піду?!
Хочеш, щоб Хрещатик весь побачив?”

Лоскочу тебе, і ти: “Хі-хі!”.
Тисячу дарую із заначки,
Проводжаю через чорний хід
І саджу тебе в службову “тачку”.

Гроші, дача та автомобіль
Мусять бути в долі депутата!
Правда, головне – висока ціль:
Дуже хочу Президентом стати!

Так що синє плаття не пери,
А тримай, готуйся до скандалу:
На весь світ про домагання крик
(Клінтона до Моніки) згадала?

Та для мене сперма не несе
Навіть мінімальної загрози.
В нас главі держави можна все!
Пам’ятаєш плівки від Мороза?

Кучма в кріслі всидів, то й мене
Не діймуть тепер переживання.
Завтра знов приходь в мій кабінет
На бенкет високого кохання!

2001