Пече,
німіє устами Божими
Правда.
Кому,
як не Тобі,
співати «алілуя»,
краятись у серці,
шматувати сторінки
книги часу
і віднова
старанно підбирати
клаптик-до-клаптика
слово.
Ти –
уподоба та втіха
молитовна,
посвята
колінами завірена,
крапля смутку
на сльозі настояна,
іскрина надії
нашої.
Тріскотно –
то вогнище дріботить,
бореться з вітром,
занепадає язиком,
ріже димом очі,
розсипається крихтами тепла,
возноситься у «Вірую»
і наповнює об’ємність міжстіння
«Світлом від Світла».
Сутеніючи,
оком дихають
кордони відомого
і без відома
стискують простір
аж до п’ятого виміру,
навколо незбагненого
лабіринту Душі.
Тут –
незчутися чуючому,
не дозріти ясневидцеві,
не вберегтись береженому,
не відтворитись майстрові
оголено-чистою
та непорочною.
Ти єси Бог...
у кожному з нас.
21 Листопада 2007
Виправдовано - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107112103344
Свидетельство о публикации №107112103344
Рецензии
Якесь дивне світло випромінює цей вірш!
Справжня насолода душі...
З найкращими побажаннями,
Корнейчук Пётр Ефимович 27.11.2007 14:49 • Заявить о нарушении
Справжня насолода душі...
З найкращими побажаннями,
Корнейчук Пётр Ефимович 27.11.2007 14:49 • Заявить о нарушении
Дякую п. Петре,
Правда є одна, але чомусь кожен її бачить по-своєму.
З повагою,
Л.Ю.
Юрий Лазирко 28.11.2007 17:24 Заявить о нарушении
Правда є одна, але чомусь кожен її бачить по-своєму.
З повагою,
Л.Ю.
Юрий Лазирко 28.11.2007 17:24 Заявить о нарушении