Любий, не вірь, що буває просто –
то так здається,
завжди хтось хоче ввійти в твій мозок,
чи навіть серце,
любий, завжди є дещо, чого не знаєш
у що не вірив,
тобі здається, її тримаєш –
бракує сили,
бракує часу, тепла чи щастя
(його як завжди...)
Ти можеш навіть її украсти,
у всіх забрати,
у всіх на світі, та не від долі –
то так здається...
Любий, не вір, що існує воля –
про це не йдеться,
Усі під небом, це тимчасово,
куди б не бігли
І буде вітер, і буде слово,
на дні могили.
Любий, не думай, що то – безодня,
То лиш початок,
Нема «учора», нема «сьогодні»,
є ніч і ранок,
А потім знову світає. Літо.
І вітер виє.
Любий, на тій стороні світу
Існують крила.
Ти можеш з’їсти її чи випить,
втолити спрагу,
ти можеш душу у неї вилить,
свою наснагу,
Та всі під небом, це тимчасово,
куди б не бігли
І буде вітер, і буде слово,
на дні могили.
не вирь що бувае просто... укр. яз
© Copyright: Татьяна Гонченко, 2007
Свидетельство о публикации №107111900033
Свидетельство о публикации №107111900033
Рецензии