Бiла ворона

Біла ворона на гілці сидить,
Та споглядає небесну блакить.
Вороняче серце заб'ється,
Як хмарка до неї всміхнеться...

Ворона давно розуміє,
Що світом керує Господь!
Хоч гарно співати не вміє,
А молиться гарно! Приходь

До тієї ворони - зустріне
І посмішку всім подарує,
Нікого в біді не покине,
Залишить житло – помандрує.

Розрадою стане для брата,
Сестричці всі сльози утре.
Любов'ю ворона – багата!
А чорні пилинки – зітре.

Як добре, що біла ворона
На дереві Божім сидить!
А Божого дерева крона
Людські всі серця звеселить!
*
Як гайвороння чорне налетить,
Закриє неба сонячну блакить,
Ворону білу будуть очорняти,
Бо з чорними - не хоче діла мати.

Ворона біла дзьоба вгору піднімає,
Таку молитву, тихо, промовляє:
“О, Боже, мій! Мене не залишай!
І руку помочі мені подай!

Допоможи обмити мені крила,
Бо гайвороння дуже очорнило...
Не хочу мати одіж чорний я!
Хай геть летить це чорне вороння!”
*

Нехай пробудиться уся земля,
І розжене все чорне вороння!
Що прагне всіх спасенних погубити,
Заплямити усіх, хто хоче жити.

21.08.02р.